Тенденцiя до приватного житла чiтко прослiдковується на ринку нерухомостi, причому особливо вiдчутно в останнi роки. За словами начальника вiддiлу нерухомостi подiльської юридично-виробничо-комерцiйної фiрми "Iдеал" Олега Якушевського, попит на земельнi дiлянки та будинки в межах Хмельницького за останнiй рiк стрiмко зрiс. Ринковi механiзми попиту-пропозицiї вiдреагували миттєво: якщо минулого року дiлянку землi у мiстi ще можна було купити за тисячу-пiвтори доларiв за сотку, то на сьогоднi за неї правлять удвiчi дорожче. В центрi мiста цiна на землю ще вища i може сягати чотирьох тисяч доларiв i бiльше.

Вартiсть землi, звiсно, залежить не тiльки вiд мiсця розташування. Рiелтор приватного пiдприємства, що працює пiд торговою маркою "Подiльська нерухомiсть", який не назвав себе, зауважує, що на вартiсть землi та споруд на нiй суттєво впливає наявнiсть комунiкацiй. Мають значення усi "блага цивiлiзацiї". Не тiльки пiдключена електрика та вода обов’язковi, сучасний поку­пець бажає мати налагоджене газопостачання, водовiдведення, зручнi пiд’їзнi шляхи, телефонний зв’язок. В залежностi вiд комфортабельностi й коливається вартiсть нерухомостi.

В обласних центрах продаються як "голi дiлянки", так i будинки на землi. Причому не тiльки сучаснi, а й старi, якi, як правило, потiм йдуть пiд знесення або суттєво перебудовуються. Попит настiльки великий, що навiть древня халабуда, наприклад, у Хмельницькому коштуватиме не менше 20 тисяч доларiв. Щоправда, її то якраз i купують заради землi, щоб мати мiсце для спорудження сучасного котеджу. Їх будують як для власного використання, так i на продаж — бiзнес на нерухомостi наразi надзвичайно вигiдний. Середнiй двоповерховий будинок iз необхiдними комунiкацiями в обласному центрi коштуватиме понад 100 тисяч доларiв, зазначає провiдний фахiвець з нерухомостi хмельницького ТОВ "Мiське агентство нерухомостi" Вiталiй Худецький. Елiтнi будинки з євроремонтом, меблями, сауною, гаражем, окультуреною територiєю потягнуть значно дорожче. Олег Якушевський каже, що таке помешкання площею близько трьохсот квадратних метрiв вартуватиме понад 300 тисяч доларiв. Виявляється, є на Подiллi люди, якi здатнi викласти такi кошти за затишне житло.

Найбiльше угод проводиться на територiях так званого "Дивокраю", що у мiкрорайонi "Озерна", "Старого аеропорту" на "Ракове", "Катiона" у Пiвденно-Захiдному районi мiста. Фахiвцi вiдзначають, що придбати "голу" дiлянку стає все важче: усюди або ведуться будiвельнi роботи, або продаються готовi будинки. Надто прибуткова ця справа. Хто ж може дозволити собi таке задоволення, як купiвля житла за десятки, навiть сотнi тисяч доларiв? Виявляється, в Хмельницькому не так мало заможних людей, якi заробили грошi або на ринку, або в пiдприємницьких структурах. Хоча, варто вiдзначити чесно, вони не витягують стоси доларiв з гаманця як зайвий непотрiб, що переобтяжує кишеню. Часто для купiвлi нового житла продається старе у залiзобетоннiй коробцi, докладаються заощадження та береться кредит у банку. З останнiм зараз немає практично жодних проблем. Абсолютна бiльшiсть комерцiйних структур радо надає позику пiд заставу. У цьо­му випадку є лише одна мiнiмальна складнiсть: пiд заставу землю не беруть. Проте люди, якi готовi вкладати десятки тисяч у будiвництво або розбудову власного житла, завжди мають альтернативнi варiанти застави: машина, дача тощо.

Iншою категорiєю покупцiв, якi створюють бум на ринку нерухомостi, можна назвати заробiтчан. Якщо ще кiлька рокiв тому, повернувшись з сонячних iталiй-португалiй-iспанiй, українцi вкладали зароблене в квартири у багатоповерхiвках, то тепер волiють мати окреме вiд загалу житло. Це не тiльки прояв iндивiдуалiзму, а й звичка мати свою землю (бiльшiсть заробiтчан походять з сiл), традицiї окремого помешкання, якi вони бачать у захiдному свiтi.

Фахiвцi вiдзначають, що дефiцит вiльної площi в мiстi та зростаючий попит й надалi призводитиме до подорожчання землi. Так що тi, хто вчасно зумiв придбати чи отримати дiлянку, мають доволi вигiдне капiталовкладення — навiть краще, нiж у, скажiмо, золото чи банкiвський депозит.

Єдине, що зараз залишається дещо дивним, — це низькi цiни на дачi та дачнi дiлянки. Зрозумiло, що вiдносно низькi. Вартiсть однакових будинкiв в мiстi i на дачнiй дiлянцi рiзниться принаймнi вдвiчi. Замiський будинок поки що асоцiюється або з вихiдними на свiжому повiтрi iз шашликом, або iз нескiнченими грядками, якi кожного вечора пiсля роботи потрiбно перекопувати. Дача ще не стала мiсцем для постiйного проживання, незважаючи на часто-густо абсолютно пристойнi умови для життя. А наявнiсть сусiдiв, якi також розглядають її тiльки як тимчасове помешкання, не сприяє переселенню у примiську зону на постiйне проживання. Поки така тенденцiя зберiгатиметься, мешканцi обласних центрiв i надалi шукатимуть клаптики землi в мiстi серед пилу та шуму. Проте, експерти вважають, що через кiлька рокiв не виключено, що ситуацiя змiниться, й колишня дача вважатиметься повноцiнним замiським будинком. Тодi ажiотажний попит в мiстi спадатиме, а зростатиме вартiсть дачних дiлянок. 

Комментировать