У стислi термiни позбавити iнвестора цих «пам‘яток» вчорашнього дня, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, використовуючи сучасну технiку та технологiї – це завдання, що стоїть перед українськими спецiалiзованими компанiями, якi працюють в даному сегментi ринку.

Iз пiдвищенням будiвельно-iнвестицiйної активностi у столицi та iнших мiстах нашої країни рiзко пiдвищилась потреба у вiльних площах пiд забудову. Одним iз варiантiв вирiшення проблеми дефiциту землi є руйнування старих будiвель, якi не перебувають в експлуатацiї, та часто займають значнi територiї. Застарiлi промисловi зони, об‘єкти потужного колись вiйськово-промислового комплексу на сьогоднi вже не потрiбнi державi у такiй якостi та кiлькостi.

Совiсть радянського будiвництва

Водночас, на українському ринку спостерiгається потужне зростання iнвестицiй у будiвництво роздрiбних торговельних мереж, торговельно-офiсних центрiв, складських примiщень та промислових будiвель, i, звичайно, житлових будинкiв. Iнвестор, вибираючи дiлянку для реалiзацiї проектiв (часто за принципом – «на безриб’ї i рак риба»), стикається з проблемою руйнування старих конструкцiй, якi знаходяться на територiї майбутнього будiвництва.

Загалом до таких конструкцiй належать будiвлi старого радянського зразка, а, як вiдомо, будували тодi на совiсть. Нiхто особливо не брав до уваги витрати на зведення та вартiсть матерiалiв. Мiцнiсть будiвель та фундаментiв, як правило, досягалася завдяки товщинi стiн, використовуваннi великої кiлькостi металу, бетону та залiзобетону. Руйнувати такi об’єкти без застосування спецiальної технiки надто дорого та довго. Окрiм того, в результатi знесення утворюється величезна кiлькiсть будiвельного смiття, якого необхiдно позбуватись.
Класичнi будiвельнi органiзацiї вмiють якiсно будувати, але проблема руйнування та утилiзацiї у короткий термiн великої кiлькостi твердих будiвельних вiдходiв для них часто лишається невирiшеною.

Європа вже без смiття

Країни Європи стикнулися з цiєю проблемою на кiлька десяткiв рокiв ранiше. Європейська Асоцiацiя зi знесення будiвель (European Demolition Association) iснує iз 1976 року.

Cьогоднi вона об‘єднує понад 50 спецiалiзованих компанiй iз 17 країн. Основнi завдання Асоцiацiї – обмiн досвiдом та технологiями у галузi руйнування будiвель, а також популяризацiя можливостей iз переробки твердих будiвельних вiдходiв з-помiж громадськостi, великого бiзнесу та владних структур.

Успiхи вiд такої дiяльностi говорять самi за себе. Такi країни, як Данiя, Нiдерланди та Швецiя досягли бiльш нiж 90-вiдсоткового рiвня переробки будiвельного брухту. У багатьох iнших країнах пiд час прийому вiдходiв на полiгони вимагають офiцiйних доказiв того, що привезений до них будiвельних брухт неможливо переробити. Якщо таких доказiв не надають, подальша «доля» смiття не обмежується полiгонами. Завдяки ефективнiй взаємодiї державних активiв iз громадськими та бiзнесовими, переробка брухту в Європi вже давно перетворилась на справу «екологiчної честi» держави, а також на фiнансово вигiдне, прибуткове дiло. Європейцi створюють пiдприємства з переробки смiття, а мешканцi Японiї, за браком територiї, будують острови з цього непривабливого матерiалу.

Загалом ситуацiя виглядає так – держава створює умови, за яких вивiз смiття на централiзованi полiгони є невигiдним. У цьому випадку переробка на мiсцi знесення будiвлi не тiльки допомагає полiпшити екологiю, але й стає економiчно ефективною.

Першi виправданi кроки

В Українi у цiй галузi зробленi лише першi кроки. Тiльки у Києвi, за оцiнками екологiв, близько 300 000 тонн твердих будiвельних вiдходiв (10% йдуть на вторинну переробку, решту вивозять на звалища), i ця кiлькiсть з кожним роком зростає.

На жаль, мiськi полiгони непридатнi для прийому такого роду вiдходiв, i тому левова частка смiття досi лишається на несанкцiонованих звалищах, порушуючи хиткий екологiчний баланс. Пiдприємства, на яких попередньо вiдсортованi вiдходи будiвництва i зносу будинкiв переробляються для подальшого продажу чи використання, в Українi майже не функцiонують. Попри це, попит на послуги з руйнування та утилiзацiї постiйно зростає. Адже наша держава, за твердженнями фахiвцiв, є значним постачальником вторинних будiвельних ресурсiв, якi пiсля певної переробки можна використовувати як сировину для нових будматерiалiв.

У зв`язку з цим у 2004 р. у Києвi була створена компанiя «Техбудмеханiка», яка спецiалiзується на даному видi послуг. Сьогоднi вона володiє всiм необхiдним обладнанням для виконання найскладнiших, унiкальних робiт. Один iз напрямiв роботи – професiйне руйнування та демонтаж iз використанням рiзноманiтних новiтнiх технологiй. Процес складається з первинного сортування (iз використанням транспортерної стрiчки), роздрiбнення, магнiтного подiлу i сортування за видами матерiалу i розмiром часток (вiдокремлюються просiюванням).

З-помiж технологiй, що використовуються, – алмазне канатне рiзання, гiдравлiчнi бетоноломи, гiдроножицi та гiдромолоти на важких гусеничних екскаваторах, а також так званий «LONG REACH» – екскаватор-руйнiвник iз подовженою стрiлою, що дiстає конструкцiї висотою до 21 метра. Для цього спецiально закуплено швейцарськi та австрiйськi технологiї, бо, за словами фахiвцiв, нашi – невигiднi.

Родзинка проекту – переробка бетонного брухту у високолiквiдний вторинний щебiнь фракцiї 0-70 мм, який, згiдно з висновком Донецького «Промбудинпроекту», може використовуватися у дорожньому будiвництвi при вiдсипцi дорiг, будiвництвi паркiнгiв тощо.

Переробляє та сортує бетон технiка, привезена з Австрiї та Великої Британiї. Потужнiсть одного 23-тонного комплексу – до 100 тонн вторинного щебеню на годину. Переробка бетону на щебiнь також дасть змогу звiльнити простiр пiд забудову, бо новiтня технiка може працювати безпосередньо на майданчику. Загалом проект зменшить собiвартiсть будiвництва та навантаження на екологiю. Для порiвняння: енерговитрати на добування природного щебеню у 8 разiв бiльшi нiж на переробку бетону на вторинний щебiнь, тож, вiдповiдно, його собiвартiсть зменшиться. Зникне й проблема з утилiзацiєю буднепотребу.

Таким чином, «Техбудмеханiка» першою в Українi позицiонувала себе як пiдприємство, що володiє всiм спектром сучасних технологiй для руйнування будiвель та переробки твердих будiвельних вiдходiв у вториннi будiвельнi матерiали.

Але час iде. Безнадiйно застарiлi споруди епохи iндустрiалiзацiї радянської України вже давно нiкому непотрiбнi. Натомiсть вони займають значнi територiї, звiльнення яких на сьогоднi є суттєво необхiдним для успiшної еволюцiї iнвестицiйно-будiвельного ринку нашої держави. Ми бажаємо успiху усiм тим, хто буде до цього причетний. 

Комментировать